Гроші – вперед
Не тільки велика, але і невелика меблева фірма не може бути впевненою у своєму майбутньому, якщо вже сьогодні не почне пропонувати споживачам унікальний спектр товарів і послуг і знаходити свої точки диференціації. Такі закони динамічно розвивається українського ринку офісних меблів.
Український меблевий ринок по праву може вважатися унікальним. По-перше, це новий ринок. Великі меблеві комбінати старої епохи не зуміли пристосуватися до нових економічних умов і програли конкурентну боротьбу польському виробникові. На їх місці поступово виріс новий клас національних виробників меблів, який вже не мав нічого спільного зі своїми попередниками. У цьому, мабуть, полягає основна відмінність українського меблевого ринку від ринків країн СНД.
І по-друге, вітчизняний ринок меблів – це ринок, заснований на українському капіталі. Меблеві компанії країн Східної Європи, які зараз конкурують з українськими виробниками, в тій чи іншій мірі представляють західний капітал. Нестабільна політична й складна економічна ситуація, що мала місце в нашій країні протягом 1990-х років, певною мірою сприяла тому, що вітчизняний меблевий ринок виявився, по суті, закритим для західних інвестицій. Таким чином в Україні сформувався вітчизняний клас виробників меблів, який потіснив імпорт і заповнив вакуум, що утворився після банкрутства радянських меблевих підприємств-гігантів. Становленню цього класу, як зазначає Андрій Завальнюк, директор ПП ВКФ «Меблеві технології ╗, сприяли наступні чинники.
По-перше, це можливість досить швидко і легко отримати стартовий капітал, яка відкрилася перед українським підприємцем у період масової приватизації на початку 1990-х років. По-друге, імпорт дешевих меблів з Польщі. Справа в тому, що більшість теперішніх операторів вітчизняного меблевого ринку – це колишні імпортери меблів, в міру набуття необхідного досвіду вони відкривали свої фірми і поступово трансформувалися в українських виробників меблів. І по-третє, це сприятлива регуляторна політика держави, відповідно до якої імпорт обладнання та комплектуючих, необхідних для виробництва меблів, до 1999 року практично не обкладався митом та ПДВ стягувався лише при продажу готових меблів. Сформоване таким чином пропозицію поглиналося відповідним попитом. А в період гіперінфляції меблі виступила одним з тих товарів, які мали стабільний попит у населення. Українці купували меблі і тим самим рятувалися від інфляції, не допускаючи знецінення своїх заощаджень. Попит на меблі також багато в чому визначався можливістю окремої прошарку суспільства взяти в держави кредит, на який, як правило, купувалися товари довгострокового користування. Таким чином, наявність стабільного попиту на меблі і сприятливі умови формування пропозиції з боку національних виробників визначили досить динамічне зростання українського меблевого ринку.
Хто на ринку господар?
україні,Сторінки: 1 2