У контексті аскези
“Розкіш” і “аскетизм” поняття такі ж суперечливі, як і професії “декоратор” і “священик”. Чому ж так багато спільного у московського протоієрея Бориса Михайлова і петербурзького декоратора Андрія Дмитрієва?
Як має виглядати, по-вашому, аскетичний інтер’єр?
Батько БОРИС: Аскетичний інтер’єр – це те, що в логіці називається «contradictio in adjecto» – протиріччя, закладене в самому визначенні. Тому що саме слово «інтер’єр», то, що воно означає в сучасній мові і в тому контексті, в якому ми з вами говоримо, не має відношення до того, що визначається словом «аскетика». Це два суперечливих поняття.
У мистецтвознавстві 20-х років одним з провідних було «поняття внутрішньої форми», «ірраціонального духовного ядра», реалізація якого створює архітектуру. Олександр Юрійович Габричевский, теоретик архітектури того часу, писав про це.
«Інтер’єр» і «дизайн» – слова, які стали сьогодні одними з найбільш часто вживаних у мистецькому середовищі. Ось зараз дизайн в розхожому його згадуванні – стілек. Сьогодні якщо ти дизайнер – ти робиш інтер’єр. Для тих, хто платить гроші. Для них же всі ці глянцеві журнали. Якщо від цих опублікованих інтер’єрів повернутися назад до внутрішньої формі і запитати себе, вираженням чого, якого ірраціонального духовного ядра є вони, то відповідь буде: жодного.
АНДРІЙ: Мені аскетичний інтер’єр завжди представляється зі старими меблями. Для мене взірцем для наслідування є картини російських художників середини XIX століття. Прості натуральні матеріали: дерево, камінь. Це може бути мансарда самотнього поета або художника. На мою думку, аскетичний інтер’єр повинен бути з мінімумом виражальних предметів.
Такі приклади – ленінські квартири і кабінети, що залишилися практично без змін: кабінет у Смольному, музей-квартира в Козачому провулку і в селищі Іллічова під Зеленогірському. Є ще два незайманих інтер’єру – Алилуевой і Єлізарова. Ці квартири в Петербурзі збереглися в повній оригінальності. Дуже лаконічні, аскетичні інтер’єри. Жити там досить складно. Зрозуміло, що люди, які там жили, були натхненні Ідеєю, а побутом нехтували. У ленінських квартирах практично немає меблів, декору – тільки ліжко і стіл.
Такі аскетичні інтер’єри хороші для готелів, коли хочеться відпочити від гамірного міського життя. Вони доречні особливо в розкішних, шикарних містах, наприклад у Венеції. У принципі, мені подобаються такі інтер’єри з мінімумом старих меблів. Але в них досить сумно. Тому коли він – твоє тимчасовий притулок, то ти там відриваєшся від метушні і деякий час знаходишся в гармонії з самим собою. Але мені, як людині міста, завжди хочеться повернутися до його шуму і гулу.
Чи може аскетичний інтер’єр бути розкішним?
Батько БОРИС: Ні, це абсурд.
Сторінки: 1 2